ВСУ: заміна боржника в зобов’язанні – необхідна воля кредитора

1307-2017
заміна боржника

Для того, щоб заміна боржника в зобов’язанні була можлива, необхідна наявність відповідної волі кредитора, що й вимагається згідно з приписами ст.520 ЦК, а не форма її вираження. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №922/1029/16, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

26 квітня 2017 року                         м.Київ                                №922/1029/16

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — Берднік І.С.,
суддів: Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова асоціація «Агросвіт» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду від 31.01.2017 у справі №922/1029/16 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новаагро Україна» до ТОВ «Агропромислова асоціація «Агросвіт», треті особи: ТОВ «Торгівельний дім «Агросвіт», ТОВ «Граківські комбікорма», про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ТОВ «Новаагро Україна» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «Агропромислова асоціація «Агросвіт», треті особи: ТОВ

«Торгівельний дім «Агросвіт», ТОВ «Граківські комбікорма» про стягнення з відповідача 11387263,68 грн. — суми, яка складається із: заборгованості в сумі 8145955 грн. за договором позики від 25.12.2014 №25/12-ФП, право на стягнення за яким надано позивачеві згідно з договором від 8.08.2015 №08/08-ВПВ про відступлення права вимоги (заміну кредитора), 3% річних за період із 1.07.2015 до 21.03.2016 в сумі 177425,60 грн., пені за період із 1.07.2015 до 21.03.2016 в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 2871839,70 грн. та інфляційних втрат за період із 1.07.2015 до 29.02.2016 в сумі 192043,39 грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором позики №25/12-ФП, укладеним між ТОВ «Граківські комбікорма» та відповідачем.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.10.2016 у задоволенні позову ТОВ «Новаагро Україна» відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2016 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

ВГС постановою від 31.01.2017 залишив без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі №922/1029/16.

У заяві про перегляд постанови ВГС від 31.01.2017, поданої з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.11116 Господарського процесуального кодексу, ТОВ «АПА «Агросвіт», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст.520 Цивільного кодексу, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах, просить скасувати постанову ВГС від 31.01.2017, постанову ХАГС від 28.11.2016, а рішення ГС Харківської області від 24.10.2016 залишити в силі.

На обґрунтування своїх доводів ТОВ «АПА «Агросвіт» долучило до поданої заяви копії постанов ВГС від 14.01.2010 у справі №21/13-09, від 11.12.2014 у справі №910/9982/14.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах ВСУ вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У справі №922/1029/16, яка розглядається, судами встановлено, що згідно зі статутом ТОВ «АПА «Агросвіт», зареєстрованим 17.06.2013, до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить надання виконавчому органу попередньої згоди товариства на укладання, внесення змін, розірвання будь-яких договорів, сума яких перевищує 500000,00 грн., а також договорів, пов’язаних із відчуженням або передачею в заставу (іпотеку) основних засобів товариства, договорів оренди земельних ділянок, паїв, чи інших зобов’язань, які забезпечують виконання зобов’язань товариства або третіх осіб.

Загальними зборами учасників ТОВ «АПА «Агросвіт», які відбулися 1.07.2013, було прийнято рішення дати попередню згоду в період із 1.07.2013 до 30.12.2015 на укладання будь-яких договорів на будь-яких умовах, у тому числі тих, сума яких перевищує 500000,00 грн., договорів оренди земельних ділянок та інших, які забезпечують виконання зобов’язань товариства або третіх осіб, із різними контрагентами, та надати повноваження директору товариства в період із 1.07.2013 до 30.12.2015 на підписання будь-яких договорів на будь-яких умовах, у тому числі тих, сума яких перевищує 500000,00 грн., договорів оренди земельних ділянок та інших договорів із різними контрагентами, які забезпечують виконання зобов’язань товариства або третіх осіб.

25.12.2014 між ТОВ «Граківські комбікорма» (позикодавець) в особі директора В.Костирка і ТОВ «АПА «Агросвіт» (позичальник) в особі директора А.Левіна було укладено договір позики №25/12-ФП, за яким позикодавець передає у власність позичальнику кошти в сумі 9500000,00 грн., а позичальник зобов’язується повернути позику у визначений цим договором строк.

Згідно з п.4.1 договору №25/12-ФП сторони визначили, що кінцева дата повернення позики — 30.06.2015.

За змістом п.5.4 договору №25/12-ФП, сторони домовилися встановити строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у 3 роки та продовжити строк нарахування пені на весь час існування заборгованості.

ТОВ «Граківські комбікорма» перерахувало відповідачеві 9418204,32 грн., а відповідач частково повернув позику на загальну суму 1272249,00 грн.

Заборгованість відповідача за договором позики становила 8145955,32 грн.

16.07.2015 між ТОВ «Граківські комбікорма» (первісний кредитор) в особі директора В.Костирка і ТОВ «ТД «Агросвіт» (новий кредитор) в особі директора С.Полумисного було укладено договір №16/07-ВПВ про відступлення права вимоги (заміну кредитора), за яким первісний кредитор відступає право грошової вимоги, а новий — набуває право

грошової вимоги та здійснює розрахунок на користь первісного кредитора в спосіб, у порядку, розмірі та у строки, визначені цим договором.

Згідно з п.1.2 зазначеного договору його предметом є право вимоги первісного кредитора до ТОВ «АПА «Агросвіт» на підставі договору позики №25/12-ФП, укладеного між первісним кредитором і боржником (ТОВ АПА «Агросвіт»).

У п.1.4 договору про відступлення права вимоги №16/07-ВПВ сторони визначили, що, за умовами цього договору, новий кредитор набуває право вимагати від боржника сплати коштів (як основної суми позики, так і суми фінансових, штрафних санкцій, збитків) у розмірі, строки та в порядку, які визначені в основному договорі та передбачені чинним законодавством у разі порушення. Право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання цього договору.

Відповідно до п.1.5 зазначеного договору загальний розмір права вимоги, яке передається, складається із 8145955,32 грн. (суми основного боргу) та суми фінансових, штрафних санкцій, збитків, які підлягають стягненню з боржника в разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язання за основним договором відповідно до його умов та чинного законодавства.

Згідно з п.2.1 договору про відступлення права вимоги №16/07-ВПВ сторони погодили, що новий кредитор здійснює розрахунок із первісним кредитором за відступлення права вимоги в розмірі 8145955,32 грн. до 31.12.2015.

16.07.2015 новий кредитор (ТОВ «ТД «Агросвіт») надіслав боржникові (ТОВ «АПА «Агросвіт») повідомлення про відступлення права вимоги від 16.07.2015, яке отримав

директор ТОВ «АПА «Агросвіт» А.Левін.

Розрахунок між ТОВ «Граківські комбікорма» і ТОВ «ТД «Агросвіт» за договором про відступлення права вимоги №16/07-ВПВ здійснено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 20.07.2015.

8.08.2015 між ТОВ «ТД «Агросвіт» (первісний кредитор) в особі директора С.Полумисного і ТОВ «Новаагро Україна» (новий кредитор) в особі виконавчого директора А.Левіна було укладено договір про відступлення права вимоги №08/08-ВПВ, за яким первісний кредитор відступає право грошової вимоги, а новий — набуває право грошової вимоги та здійснює розрахунок на користь первісного кредитора в спосіб, у порядку, розмірі та у строки, визначені цим договором.

Згідно з п.1.2 зазначеного договору його предметом є право вимоги, яке перейшло первісному кредитору до ТОВ «АПА «Агросвіт», на підставі договору про відступлення права вимоги №16/07-ВПВ за договором позики №25/12-ФП.

За змістом п.1.4 договору про відступлення права вимоги №08/08-ВПВ, новий кредитор набуває право вимагати від боржника сплати коштів (як основної суми позики, так і суми фінансових, штрафних санкцій, збитків) у розмірі, строки та в порядку, визначені в договорі позики від №25/12-ФП та передбачені чинним законодавством. Право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання цього договору.

Відповідно до п.1.5 зазначеного договору загальний розмір права вимоги, яке передається, — 8145955,32 грн. (сума основного боргу) та суми фінансових, штрафних санкцій, збитків, які підлягають стягненню з боржника у разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язання за договором позики від №25/12-ФП відповідно до його умов та чинного законодавства.

 

Згідно з п.2.1 договору №08/08-ВПВ сторони погодили, що новий кредитор здійснює з первісним кредитором розрахунок за відступлення права вимоги в розмірі 8145955,32 грн. у строк до 31.12.2016.

За актом прийому-передачі документів від 8.08.2015 до договору про відступлення права вимоги №08/08-ВПВ первісний кредитор передав новому кредиторові: договір про відступлення права вимоги №16/07-ВПВ; договір позики №25/12-ФП; банківські виписки.

ТОВ «Новаагро Україна» повністю розрахувалося з ТОВ «ТД «Агросвіт» за договором №08/08-ВПВ на загальну суму 8145955,32 грн.

Новий кредитор (ТОВ «Новаагро Україна») надав боржникові (ТОВ «АПА «Агросвіт») повідомлення про відступлення права вимоги від 24.12.2015, яке 14.03.2016 отримав на руки під підпис представник боржника М.Шамраєв разом із вимогою про сплату коштів від 12.03.2016.

15.07.2015 відбулися позачергові загальні збори учасників ТОВ «Граківські комбікорма», на яких були присутні всі учасники товариства із загальною часткою 100% у статутному капіталі.

Загальними зборами учасників ТОВ «Граківські комбікорма» було прийнято рішення надати відповідно до ст.520 ЦК згоду ТОВ «АПА «Агросвіт» на заміну боржника (переведення боргу) за договором позики №25/12-ФП з ТОВ «АПА «Агросвіт» на ТОВ «АТК Мрія», а також заборонити виконавчому органу товариства (директору В.Костирку)

укладати від імені товариства будь-які договори про відступлення права вимоги (заміну кредитора), в тому числі й за договором №25/12-ФП.

15.07.2015 між ТОВ АПА «Агросвіт» (первісний боржник) в особі директора О.Лупинської та ТОВ «АТК Мрія» (новий боржник) було укладено договір про заміну боржника, за яким первісний боржник передає, а новий — приймає на себе всі права та обов’язки первісного боржника за договором №25/12-ФП.

У п.1.3 цього договору зазначено, що його укладено на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Граківські комбікорма» від 15.07.2015, оформленого протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Граківські комбікорма» від 15.07.2015, яким дано згоду на переведення боргу та який передано новому боржникові.

Внаслідок укладання договору про переведення боргу до нового боржника переходять усі зобов’язання щодо повернення позики за основним договором у розмірі 8145955,32 грн., сплати відсотків/процентів за користування запозиченими коштами та будь-які інші зобов’язання позичальника, що виникли з умов основного договору на момент переведення боргу (п.1.4).

Згідно з п.1.5 договору про переведення борг переходить до нового боржника з дати укладення цього договору.

Відповідно до пп.2.1 та 2.2 зазначеного договору за переведення боргу за цим договором первісний боржник сплачує новому боржникові винагороду, розмір якої сторонами визначено в розмірі 8145955,00 грн. Первісний боржник зобов’язується сплатити новому боржникові всю суму, зазначену в п.2.1 цього договору, шляхом безготівкового

перерахування на поточний рахунок в установі банку не пізніше 1.12.2020 або в інший спосіб, що не суперечить законодавству.

ТОВ «Новаагро Україна» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ «АПА «Агросвіт», оскільки останнє не виконало своїх зобов’язань за договором №25/12-ФП.

Господарський суд Харківської області, відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Новаагро Україна» дійшов висновку, що передбачена ст.520 ЦК згода кредитора не є правочином у розумінні ст.202 ЦК й може бути надана шляхом прийняття рішення загальними зборами учасників ГТ.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції зазначив, що договір про заміну боржника від 15.07.2015 є недійсним у силу закону, тобто нікчемним, оскільки кредитором (ТОВ «Граківські комбікорма») не було дано згоди на заміну боржника, а рішення загальних зборів цього товариства не може вважатися такою згодою, виходячи зі змісту стст.202, 520 ЦК.

ВГС погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо обгрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості з первісного боржника, оскільки рішення загальних зборів товариства (кредитора), яким дано згоду на заміну боржника за договором позики, не є правочином і тому не є згодою кредитора в розумінні ст.520 ЦК, що свідчить про нікчемність договору про переведення боргу.

Водночас у справах №№21/13-09 і 910/9982/14 ВГС дійшов висновку, що в ст.520 ЦК закріплено положення про заміну боржника в зобов’язанні виключно за згодою кредитора, але не визначено форми, в якій має бути дано

таку згоду. Законом не передбачено форми, в якій дається згода кредитора на заміну боржника та не визначено згоду кредитора як частину правочину щодо зміни боржника. Згода кредитора може бути дана в будь-якій формі, у тому числі й шляхом надання відповідного листа, повідомлення тощо. Форма вираження згоди кредитора принципового значення не має (постанови від 14.01.2010 і 11.12.2014).

Таким чином, має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Усуваючи розбіжності в застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах ВСУ вважає, що подана ТОВ «АПА «Агросвіт» заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.509 ЦК зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У ч.1 ст.510 ЦК встановлено, що сторонами в зобов’язанні є боржник і кредитор.

Отже, зобов’язання є правовідношенням між конкретно визначеними особами — сторонами зобов’язання.

Чинне цивільне законодавство передбачає можливість заміни сторін у зобов’язанні, однак установлює певні обмеження свободи розсуду учасників відповідних правовідносин з метою

запобігання порушенню балансу інтересів цих осіб.

Зокрема, заміна кредитора за загальним правилом здійснюється без попередньої згоди боржника, оскільки не впливає на правове становище боржника, для якого неважливо, яка саме особа має здійснити виконання, зокрема сплатити кошти (стст.512, 516 ЦК).

Разом з тим закон установлює обмеження на заміну боржника в зобов’язанні поза волею кредитора.

Згідно з ст.520 ЦК боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Норма ст.520 ЦК має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов’язання внаслідок заміни особи боржника.

Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. Вступаючи в договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов’язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).

Отже, для заміни боржника в зобов’язанні необхідна воля кредитора щодо відсутності заперечень проти покладення обов’язку первісного боржника на іншу особу.

Чинним законодавством установлено тільки форму правочину щодо заміни боржника в зобов’язанні — цей правочин учиняється в такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов’язання (стст.513, 521 ЦК). Водночас форми надання згоди кредитором

щодо заміни боржника в зобов’язанні законом не передбачено.

Наведене дає підстави для висновку про те, що для заміни боржника в зобов’язанні істотне значення має не форма виразу волі кредитора, а наявність відповідної волі, що й вимагається згідно з приписами ст.520 ЦК.

За змістом ч.1 ст.98 ЦК, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі й з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Отже, загальні збори учасників товариства є органом, який формує волю товариства з будь-яких питань діяльності юридичної особи.

Таким чином, відповідно до норми ст.520 ЦК вимагається наявність волі (згоди) кредитора на заміну боржника в зобов’язанні, а згідно з ч.1 ст.98 ЦК волю господарського товариства можуть формувати загальні збори учасників цього товариства. Тож протокол загальних зборів учасників первісного кредитора ТОВ «Граківські комбікорма» від 15.07.2015, в якому зафіксовано рішення загальних зборів учасників про згоду на заміну боржника за договором позики №25/12-ФП, є достатнім та належним доказом волі (згоди) кредитора на заміну боржника в зобов’язанні, що відповідає приписам ст.520 ЦК.

Враховуючи викладене, застосування ВГС і Харківським апеляційним господарським судом до спірних правовідносин у справі №922/1029/16, що розглядається, норми ст.520 ЦК в частині кваліфікації згоди кредитора виключно як одностороннього правочину є неправильним.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими в стст.32—34, 43, 82, 84 ГПК, визначено обов’язковість установлення судом

під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Водночас відповідно до ст.11123 ГПК ВСУ розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та давати їм оцінку.

Оскільки господарськими судами попередніх інстанцій зазначені фактичні обставини у справі повністю не встановлено, не перевірено доводів різних представників сторін щодо обставин виконання ТОВ «АПА «Агросвіт» своїх обов’язків за договором №25/12-ФП, а відсутність у ВСУ процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю остаточного рішення, всі постановлені у справі рішення підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд суду першої інстанції згідно з пп.«а» п.1 ч.2 ст.111-25 ГПК.

Керуючись п.6 розд.XII «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII, стст.11116, 11123, 11124, 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах ВСУ

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ТОВ «Агропромислова асоціація «Агросвіт» задовольнити частково.

Постанову ВГС від 31.01.2017, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2016, рішення Господарського суду Харківської області від 24.10.2016 у справі №922/1029/16 скасувати.

Справу №922/1029/16 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п.4 ч.1 ст.11116 ГПК.